TPHF GFDYL! aka ЕЗРА ПАВНД!

Знайомтесь, це Tphf Gfdyl. Але ви можете звати його Езра Павнд. Kill yourself!

1.[ГРЕЦЬКЕ]

В мені будь немов вічні вереди

вітру похмурого і не 

як несталі речі - 

ошатністю квітів.

Май мене у сильній самоті

безсонцих скель

і сірих вод.

Хай боги ніжно мовлять нам

Надалі,

Темні квіти Оркуса 

Памятають тебе.

---

2.‘Phasellus Ille’

Його пап'є-маше, яке ви бачите, друзі

каже "це був найгідніший із редакторів.

Його розум виробився в сімдесяті".

І з тих пір він не змінив навару.

Він працює на імя тієї школи думки,

Що довела стілець удягнений в волосся до досконалості,

що жахливі погрози Бернарда Шоу

не стусануть застійний пул її переконань;

Ні, чи має безсмертний голос всього світу

Говорити знов до єдиної своєї збуди,

Він не зрушить неї ні на йоту зліва вправо.

Іди краса босоніж із Кіклади,

Вона знайде модель для Святого Антонія

У цих безперечних декорумах та манерах .

---

3. Балада Дороги Шовковиці

Сонце сходить на південно-східному кутку речей,

Що варто бачити на рослому будинку Шін,

Бо вони мають доньку Рафу

(гарну)

Вона зробила собі ймення: "Марлева Вуаль",

Вона годує шовковицю шовкопрядам.

Вона збирає їх поряд південної стіни міста.

З зеленою ретяззю робить криву кошика,

Робить завязки на плечі до кошика

Та збирає волосся на лівий бік хустки.

Її сережки зроблені з перлин,

Її підспід з зелено-візерункового шовку,

Її надспід з такого ж шовку пурпурового,

Коли чоловіки ідуть дивитись на Рафу,

Вони складають тягарі

Стають та крутять вусами

---

4. Пісня Мір

1

Спочинь мене із кольорами китайчини,

Бо я гадаю, що скло то зло.

2

Вітер рушить над пшеницею-

Із срібним гуркотом,

Тонка війна металу.

Я знав диск золотий,

Я бачив як він тане наді мною.

Я знав світло-камінне місце

Залу чистих кольорів.

3

О Скло тонко зле, О плутанина кольорів!

О світло закуте і зігнуте, душа полонена,

чому я попереджений? Чому я відісланий?

Чому твій блиск наповнений питливої підозри?

О Скло тонек й підступне, О порох злолта!

О нитки бурштину, дволикі райдужні!

---

5. Дівчина

Дерево війшло мені у руки

Сік зійшов мені на руки

Дерево вросло мені у груди - 

Вниз,

Гілки ростуть з мене, як руки

Дерево ти є,

Мох ти є,

Ти фіалка з вітром над собою.

Дитиною - так високо - ти є,

І вся ця дурість світу.

---

6. ПАКТ

Давай домовимось з тобою, Волте Вітмане

Я зневажав тебе так дого.

Я прийшов до тебе дорослим,

хто мав неговіркого батька.

Я вже досить дорослий заводити друзів.

То ти був той, хто проламав нову деревину,

Тепер час вирізати.

Ми маємо одну сапу й одне коріння - 

Давай поміж собою спілкуватись.

---

7. ДІВОЧЕ

Ні, Ні! Іди від мене. Я покинув її пізно.

Я не зіпсую свою оболонку меншою виднотою,

Повітря коло мене має нову легкість;

Худорляві її руки, хоч стискають мене сильно

І залишають вкритим серпанком ефіру;

Як із солодким листям; як із тонкою ясністю.

Я підібрав чарівне у її близькості

Прикрити бік до доку те, що закриває неї.

Ні, ні! Іди від мене. Я маю ще присмак,

Мякий як вітер весняний, прийдешній з березових хащ.

Зеленими приходять бруньки, Квітень у їх гілках,

Як зимова рана з її спритною рукою вона незломна,

Дерев мала риси:

Біла їх кора, настільки ж білий панни час. 

---

8. АЛЬБА

Прохолодна як бліде вологі листя

Конвалії

Вона лягла поряду мене на зорі.

---

9. Albatre

Ця пані у білім халяті, який вона зве пенюар,

Є, на дану мить, коханкою мого друга

і делікатні білі лапи її малого білого собаки

не менш делікатні за неїні,

Сам Готє б мабуть б зневажив їх контрасти в білизні

Коли вона сидить на великім стільці

Між двох зледащілих свічок

---

10. АМОРАЛЬНІСТЬ

Співаймо для любові й ледарства ми,
Бо інше все неварте

Хоч був і я багато де
Нема нічого іншого в житті.

Я радше матиму своє миле,
хоч троянди листя мре з скорботи

Ніж робитиму ті гідні справи у Угорщині
Складаючи вселюду віру.

===
11. Об'єкт

Ця річ, що мала кодекс і не ядро,
влаштувала зустріч, де могла бути прихильність
І ніщо нині не
Турбує його мусування.

---

11. Давня Мудрість, вельми космішна.

Со-Шу мріяв,
І коли мріяв, що був пташкою, бджолою і метеликом
Він був непевний щодо того чи варто відчувати себе кимось ще.

Звідси його вдоволеність.

---

12. КВІТЕНЬ

Три духи прийшли до мене

І розірвали на шматки

До місця, де оливи гілки

лежать обдерті на землі:

бліда розправа під світлим серпанком.

---
13.

І дні не повні достатньо

І ночі не повні достатньо

і життя ковзає немов миш у полі

неколихаючи траву

---

14. Рубцьоване Дзеркало

Шерех шовку припинився

пил ковзає двором

нема луни від поступу, листя

до купи збирається і безрушно лежить

вона, радість серця, під ними:

вологий листок тулиться до порога

---

15. Око бачить

Малі собаки дивляться на великих собак Вони споглядають незграбно міри І дивні хиби пахощів

Ось умовна група чоловіків: Молоді дивляться на старших Вони беруть до уваги старшу думку І споглядають за її незрозумілими взаємозвязками

Цінь-Цу казав: Тільки в малих собак і в молодих Ми можемо знайти мить споглядання.

***

16.

Я є могильний поезокурка,

що несе поезояйця

- заради норову мого

тре трохи тиші.

Ми робимо фільзофію жовтка

красу справдешню альбуміну

і потім вештаємось на шкаралупі форми

аби базікання гучало по-людськи.

***

17.Симулякр

Чого коняколиця пані ледь непристойного віку

іде вниз Лонгакром і читає собі під ніс невиразно Свінберна?

Чого мала дитина у брудному білому пальті з ніби-то хутром

повзе у дуже чорну калюжу під гроном винограду?

Чого справді приваблива пані підійшла до мене на Саквіль Стріт

І не зважала на виразний вік моєї збруї? 

***

18

Вістлеру, Американцю на виїзній виставці картин у галереї Тейт Ти теж, наш перший великий, Спробував усі шляхи Спробовувавсь багато як І це дає мені надію грати гру Ось крихкий шмат, а ось частина, що пішла не так І більшість дрібки миті та ще трохи Досконалі як Дюрер "У студії" й ці два портрети, якби мав обирати, А ці ескізи на грецький манер? Ти шукав своє, свої непевності - це варто знати - нам, тобто Тим, хто несе потугу нашої Америки й пробує звернути її змогу у мистецтво Ти не завжди був певним, не завжди був готовим Ховати ніч чи лаштувать "симфонії" не мав одну манеру від народження, але пробував І розтягував і втручався в середину Ти та Ейб Лінкольн з маси дурних Показали нам шлях до перемоги.

***
19. Про Джакомо дель Селлайо

Цей чоловік знав таємні стежини любові

Ніхто не міг так малювати і не знати їх.

Тепер її нема, його кіпріотки

І тут є ти, та хто "острови" для мене.

І ось що тримає все це:
Очі цієї мертвої пані говорять до мене.

***

20.

Філлідула худорлява, але люба.

Боги нагородили неї - 

у задоленні вона бере більше ніж дає;
І якщо вона не сприймає це за благодать,

то хай змінить віросповідання.

***

21. Дівам

Хто я такий аби судити вас, о діви!

чи я так само злий

від злиднів

як ви від марних статків?