неділя, 21 вересня 2014 р.

Леонард Коен




Сьогодні Леонарду - 80!
А це значить, що треба щось зробити. 


Цьогоріч він написав присвяту співакові Енріко Моренте

а я її переклав:
***
Присвята Енріко Моренте

Коли я слухаю Моренте
Я знаю, що робити
Коли я слухаю Моренте
я не знаю, що робити
Коли я слухаю Моренте
Життя стає замілким щоб пливти
Я рию, але не опускаюсь
Я досягаю, але не піднімаюсь
Коли я слухаю Моренте
Я знаю, що я зрадив
пихате слово
пихатого слова, що виправдало б
всі мої зради
Коли я слухаю Моренте
Алібі голосу мого відкинуте
Алібі дару мого скинуте
із шістьма бездоганними жилами глуму
Гітара моя відвернулась від мене
і я хочу віддати усе
але ніхто цього не хоче.
Коли я слухаю Моренте
я віддаюсь своїй кволій уяві
Яка вже давно віддалася
Цьому великому голосу Таверн
Родин і схилів
Коли я слухаю Моренте
Я смирний, але непринижений
я йду із ним
із темряви того чим не міг бути
до темряви пісень, які не заспіваю
Пісень, що хочуть землетрусу
Пісень, що хочуть віри
А потім чую як він починає величне сходження
Чую його "Алелуйу"
Його громогласну убивчу ясну Алелуйу
Я чую як вона здіймається
до неможливої оказії
і роздирає звичні невизначеності
гострими рогами
своїх незбагненних двознак
його крик його повного слова
кинувся проти
сердешних збитих з пуття протиріч
він бореться з ними, обіймає їх
душить їх із розпукою ревною шлюбу
і вішає під голос
над зламаною стелею
розчарованого неба 
його голос втік від бруду надії
і горла кров і лютий гарт суєт
він вішає в своєму королівстві
в яке не входить як Моренте
але як більший й унеособлений освячений голос
таверн, родин і схилів
і він бере нас туди
кровоточеним пальцем, голосом, лацканом брудженим
Бере те, що лишилося з нас
в своє королівство, королівство бідноти, ним улаштоване
єдине місце, де ми хочемо буть
де змога є подихати повітрям з дитинства
ненародженим повітрям
де ми - ніхто, нарешті
де ми не підемо без нього

нехай живе Енріко Моренте
нехай живе сім'я Моренте
Танцівники і співаки
апостоли таверн, родин і схилів

***
Вірш 111
Кожна людина
Має свій шлях до зрадиРеволюції
Це мій


***
Вірш 50
Загубився
Забув тебе покликати
Ненавчене серцебиття супроти світу
І сльози були для моєї програної перемогиАле ти тут Ти завжди була тут
І серце є люттю прямуванняСвіт все забуває
Святий, той хто очікує повернення мандрівника
І світ поставлений на своє місце


***
Вірш 1
Зупинився послухатиАле він не прийшов
Покликав знову, з почуттям втратиІ коли це почуття поглибилось - почув його знову
Дозволив собі бути розчавленим неуцтвомЗупинився зупинятись і перестав починати То була стратегія, вона не працювала.
Пропоную бути гудзики за любовРоки були втрачені в таким дріб'язковим чином Тепер я торгуюся Прошу милості Повільно піддається
Настільки чуло, що змоги нема описатиВагаючись, рушає у бік свого трону Нерішуче янголи передають один одному дозвіл співати
Народжений п'ятдесят років тому ростити свій голос до цієї висоти і не вищеСуд розташувався на променях золотого сечіння
І знову я Співак у нижчому хорі


Немає коментарів:

Дописати коментар