понеділок, 30 червня 2014 р.

Дикий Біллі Чайлдіш і його вірші




***
Я ДИВНИЙ ГЕРОЙ ГОЛОДУ

Я дивний герой голоду
моя дівчина живе
на іншій частині світу
і
вона
почала
читати
«Злочин і Кару»
Федора Достойевського
- ти впізнаєш головного героя?
спитав я її у захопленні
- він тобі мене не нагадує?
- я тільки почала
вона відповідає
як його звати?
- Родя,
але всі герої
мають десь по три імені
я завжди плутаюсь
і
не можу сказати хто є хто
Бо я дислексик і не вимовляю імен,
але Родя - то коротке
і
його сестру звати Дуня
правада прекрасне імя?
якщо дитятко родиться дівчатком
ми назвемо її
Дуня
коли я говорю про дивності
дівочих імен
чи дивної сміливості
митців
чи бачу
легеньку зміну
над морей
й небом
кожну секунду неможливих дощів
з золота, що
обертаються у жахливі пориви пурпурового
і
чорного
і
моє
серцебиття пришвидшується
бо
я серед
свого
люду
Я є
герой всіх моїх-премоїх улюблених романів
я живу в них
і вони
живуть у мені
Я - Артуро Бандіні
в «Польоті янголів»
лаюсь на прекрасну темнокосу дівку
у драному взутті
Я - Родя
винний в жахливому й дурному убивстві
на вулицях Санкт-Петербургу
Я - дивний герой голоду,
Що мучає себе хоч і християнин
Я - Джон Нагел
Кат-недомірок
і самогуб
Я - Ішмаель
збивач усіх високих капелюхів
я кожен романіст
і
кожен герой коли-небудь думаний
я кожен з моїх улюблених авторів
і
я почуваю себе ніяк не меншим
але рівня всіх їх
Тернер
Мунк
Холбін
і
Гокусай
За своєю натурою - я не маю героїв
я є мої герої
я є мої брати
і сестри
я почуваю, що душа до мене приєдналась
з усією красою
моє серце співає з кожним сміливим порухом
із дивними крилами неможливих метеликів
з кожним каменем, що надихає світ
я стою плече в плече
з усіма обвинувачами зла
я шаную дух і віру
і тримаюсь славного аматорства
І я закоханим у відчайдушних
з відчайдушними руками,
що ходять в б-у взутті
шукають бога
і
чують бога
і
ненавидять бога
я - відчайдушний чоловік набитий страхом
я - відчайдушний чоловік, що вимагає
бути почутим
хто вимагає звязку
я - відчайдушний чоловік, що оголошує
тьмяність грошам
і статутам
я - відчайдушний чоловік, що не згине-ться до
позначки чи успіху
я - відчайдушний чоловік, що любить простоту
малюнку
і не любить галереї й білі стіни
і дилерів мистецтва
що люблять нерозумність
і гарячоголоватість
хто любить суперечку
ненавидить видавництва
і
я також Вінсент Ван Гог
Хірошіге
і кожен митець, що живий
хто сміє малювати бога
на ЦІЙ планеті

***
ПОРЯДНІ ЛЮДИ ПОРЯДНИХ КНИЖОК ЗНАЮТЬ ЦЕ

порядні люди
порядних книжок
знають це:
пробач мене люба
як моя усмішка перекошена
я був на війні
всі ці 30 років
пробач
якщо я
прошу
АТАКУ!
прошу
АТАКУ!
але коли ти
береш сокиру
стає важко
її опустити
наприкінці всього цього
виходить так:
робить війну простіше
ніж робити мир
пробач мені те, що
я знаходжу це
заскладним
залегким
війна не любов
сформували мене
я був на війні
ці 30 років
бився зі своєю родиною
своїми коханками
з дурнями
із героями
із вчителями
із головами
і
непрацевлаштованими
ранга під рангом
вилупків
очі гриняють
але
ніколи не відвертаються
всі
ті, хто знають краще
як інші мають
жити їх життя
пробач мені люба
що я не
порядна людина
порядних книжок

***
СУМНИЙ ВІСЛЮК І ТОВСТУН ПОСМІХАЮТЬСЯ

СУМНИЙ віслюк
і товстун посміхаються
говорячи як людина що не їсть сиру
і та хто зайняв друге місце
на змаганнях з слалому (до 18-ті років) у школі Кенту в 1975 році
(було тільки троє)
говорячи як людина, що не має телевізора
та хто не читає щоденних газет
і чиє радіо завжди вимкнене
говорячи як людина з дванадцятьма відмітинами та
чотирьма вірюками
і одним рівнем (мистецьким А)
школи для хлопчиків уолдерслейд у 1976 році
говорячи як митець сумнівної якості
і писар непристойних строф
говорячи як людина, що спіймала плектр Пола Веллера
кинутий в публіку у Баттерсі Таун-Холл
у тиждень Ювілею 1977року (хлопчача група підтримки)
говорячи як людина, що вирізала адмірала
і Ван Гога без вус
учень муляр
її величності док Чатгем 1976 року
говорячи як людина що носила б-у взуття
до 33 років
говорячи як людина що намагала наздогнати Джонні Роттена
на бордюрі зовні Рьобук Паблік Гаус Кінгз РД
Лондон 1978рік (бухий і звинувачений в штовханні байку)
говорячи як людина чиї очі мають форму маленьких рибок
рук мого батька і ще чиїхось ніг
я бачу що правда приходить тільки кульгаючи з гір
як сумний віслюк що трясеться під вагою товстуна що посміхається

***

Немає коментарів:

Дописати коментар