вівторок, 26 березня 2013 р.

Джон Апдайк. Перекладений текст та його оригінал.




Вечірній концерт у Сен-Шапель

Шановні вікна мали світло,
що лилося прямо на північ вздовж Сени;
Ми гули на місці. А потім скрипки
Велично показали всю скрипучу міць Вівальді, а потім Брамса,
здався висмоктаним із пристрасної солодою,
по-маленьку, силоміць від червоного,
Блазюче блакитне, таке, що око, що слухає,
побачило товсті і чорні лінії, у обрисах
щита й хреста й стійла й дуги, що тримала
святу і сяючу фантазію у купі.
Музика вийшла; сяйво стало молоком,
шепіт до ока, мерехт тьмяніє
поки на серця, що б'ються, наші скрипки
були затягнуті в тонкі й тверді листи свинцю.
---
Evening Concert, Sainte-Chapelle

The celebrated windows flamed with light
directly pouring north across the Seine;
we rustled into place.  Then violins
vaunting Vivaldi's strident strength, then Brahms,
seemed to suck with their passionate sweetness,
bit by bit, the vigor from the red,
the blazing blue, so that the listening eye
saw suddenly the thick black lines, in shapes
of shield and cross and strut and brace, that held
the holy glowing fantasy together.
The music surged; the glow became a milk,
a whisper to the eye, a glimmer ebbed
until our beating hearts, our violins
were cased in thin but solid sheets of lead.

Немає коментарів:

Дописати коментар