четвер, 7 березня 2013 р.

Євген Довгий про шахтарів.





один вийшов з дому
він ніс у жовтому пакеті "sainsburry's"
якісь свої речі
і на щоці цілунок дружини
а на шорсткій долоні сильної руки
тепло шовковистого волосся
сплячого сина
інший прокинувся
з брудною лайкою на вустах
з хворою головою і розбитим тілом
вчора щось святкували, -
згадає він раптом
швидко збереться і вийде
з своєї напівпорожньої кімнати
на вулицю, де тільки почне
розвиднятися
третій кинув
через плече образливі слова
батькові
і хлопнув дверима,
а той просто знизав плечима
і пішов
досинати свого перерваного сна,
а син, поспішаючи на зміну,
все йшов і у такт крокам
кляв і себе, і батька, і світ..
і ще дев*яносто сім так само
кожен по-своєму вийшли
з будинків, осель -
своїх, друзів, коханок, батьків -
вийшли
і направилися всі
в одне місце
в єдину діру
звідки вони
вже ніколи
не повернуться
нікуди.

Немає коментарів:

Дописати коментар