Дайан Ді Пріма

ВІКНО

ти мій хліб
і моє волосся
шум
моїх кісток
ти майже
море

ти не камінь
чи плавлена луна
гадаю,
в тебе немає рук

ця пташка літає навпаки
і ця любов
ламається на склі віконному
де світло не говорить

це не час
зхрестити язики
(пісок тут
ніколи не крутиться)

гадаю
завтра
верне тебе пальцем на нозі
і ти будеш
сяяти
і сяяти
нестомленим і підземельним