Юлія Гуз

(на все свій час)

моя помаранчека кімната
розплющила свої бра
і стала протяжністю
комариного скавуління
повного багранцю
кроволитних вечорів
кожен із яких - війна
між далекими світами
яку можна дивитися
кіношно
(денно і ношно)
по склянці трунку
половина якого -
серце у лещатах
годинникового механізму
коли кожна із трьох
його стрілок
з угадуваною чергою
лупить поміж очі
у скорні та тім'я
коли молитва про вдячність
складається лише
зі ствердіння
(утвердження духу)
інша половина його
хлюпає у помаранчевій
коробці кімнати
де шпалери - то грати
ледве всипані пилом
того годинника
всі три стрілки якого
прикинулися померлими
(цим вони символізують
що й годинники мають час)

---

*.....
..."""".,,,,,,,,,",,,,,,......
...***...
......".............
.".
..."
.
,,,,,,"
ить-ить-ить
невагома вода
витягує ноги
проникає у грунт
і тече
і тече
її пальці -
то тоненькі підземні дороги
її очі великі
і вологе лице
жить
чи спитає
хтось тебе
чи ти хо? чи ти хочеш
оце все
оце все
що водою простою спливе
що тече щоб текти і лише
ить-ить-ить
жить
дощить
тому й сумно
,,,,"""""..............................................................