4. помешкання
Опис Роаркового та Альбиного помешкання після того, як вони одружилися.
Це одна велетенська кімната в будинку колишньої фабрики, з суцільними вікнами в одній зі стін. По середині її знаходиться туалетна мушля, без сидіння. Стара чорна ковдра лежить побіч неї, безладно кинена на підлогу. Нею можна накритися, послуговуючись мушлею, якщо цього хочеться. Великий злив, поділений надвоє, причеплений до стіни протилежної до тої, що з вікнами, теж по самій її середині. Його вживають і для купелі і для миття посуду. По його лівім боці знаходиться холодильник, а по правім газова кухня. Обоє старі та білі. По правім боці кухні стоять дві сірі металеві шафи індустріяльного типу, в яких зберігаються посуд, харчі, та одяг. В куті кімнати праворуч шаф, під кутом сорок п’ять ступенів, стоїть чималий червоний намет, що служить за спальню. Він повністю набитий подушками, ковдрами, спальними мішками, і постіллю різного роду. Серед всього цього видніє старомодний чорний телефон ротативного типу. Над наметом протягнено дріт від одної стіни до другої, на якім понавішувано одяг, на вішаках і без них. В протилежнім куті кімнати, теж під кутом сорок п’ять ступенів, себто немов відбиття у дзеркалі вищезгаданого намету, стоїть куб розміром приблизно два метри по кожнім зі своїх боків, збудованім з дванадцяти старих, поржавілих рур. Називається він “куб крику,” і Роарк та Альба проводять сеанси крику в нім. На стіні побіч куба, приліплена клаптями тасьми, висить репродукція, на повний розмір, відомої літографії Едварда Мунха “Крик.” У самім кутку, за кубом, на підлозі стоїть прегарний старий годинник з маятником, стоячого типу, що дістався Роаркові у спадку. Був він збудований у Швайцарії Роарковим дідом-годинникарем, коли той поступав у майстри із челядника. Дерев’яний верстат, яких три мери довжиною, сильно пооббиваний та заплямлений оливою, стоїть посеред кімнати. Він служить за стіл. На нім понакладано стосами тарілки, куховарське начиння, книжки, газети, предмети туалетного вжитку, одяг тощо. Біля нього не видно ні одного крісла, як і не видно такого ніде в кімнаті. Чотири неонові, дуже яскраві світла освічують кімнату, тягнучись рядом, по середині стелі, з одного боку до другого. Стіни в кімнаті помальовані білою фарбою. Вона стара, і лущиться місцями. Долівка в кімнаті дощана, зчовгана, і заплямлена оливою в кількох місцях, так само, як стіл.
На підвіконнях понакладано всіляких вазонків, порожніх пляшок, статуеток різного типу, і т. п. На однім із них стоять слоїки з людськими зародками. Їх семеро – три з рідиною синього кольору, а чотири рожевого, відповідно, для зародків чоловічого та жіночого роду. Рами вікон з заліза, яке сильно поржавіло, і має колір засохлої крови. Шибки вікон покриті грубим шаром пилу. За ними простягається монотонний міський краєвид з одноповерховими будинками з пласкими дахами й задимленим небом над ними.
Опис Роаркового та Альбиного помешкання після того, як вони одружилися.
Це одна велетенська кімната в будинку колишньої фабрики, з суцільними вікнами в одній зі стін. По середині її знаходиться туалетна мушля, без сидіння. Стара чорна ковдра лежить побіч неї, безладно кинена на підлогу. Нею можна накритися, послуговуючись мушлею, якщо цього хочеться. Великий злив, поділений надвоє, причеплений до стіни протилежної до тої, що з вікнами, теж по самій її середині. Його вживають і для купелі і для миття посуду. По його лівім боці знаходиться холодильник, а по правім газова кухня. Обоє старі та білі. По правім боці кухні стоять дві сірі металеві шафи індустріяльного типу, в яких зберігаються посуд, харчі, та одяг. В куті кімнати праворуч шаф, під кутом сорок п’ять ступенів, стоїть чималий червоний намет, що служить за спальню. Він повністю набитий подушками, ковдрами, спальними мішками, і постіллю різного роду. Серед всього цього видніє старомодний чорний телефон ротативного типу. Над наметом протягнено дріт від одної стіни до другої, на якім понавішувано одяг, на вішаках і без них. В протилежнім куті кімнати, теж під кутом сорок п’ять ступенів, себто немов відбиття у дзеркалі вищезгаданого намету, стоїть куб розміром приблизно два метри по кожнім зі своїх боків, збудованім з дванадцяти старих, поржавілих рур. Називається він “куб крику,” і Роарк та Альба проводять сеанси крику в нім. На стіні побіч куба, приліплена клаптями тасьми, висить репродукція, на повний розмір, відомої літографії Едварда Мунха “Крик.” У самім кутку, за кубом, на підлозі стоїть прегарний старий годинник з маятником, стоячого типу, що дістався Роаркові у спадку. Був він збудований у Швайцарії Роарковим дідом-годинникарем, коли той поступав у майстри із челядника. Дерев’яний верстат, яких три мери довжиною, сильно пооббиваний та заплямлений оливою, стоїть посеред кімнати. Він служить за стіл. На нім понакладано стосами тарілки, куховарське начиння, книжки, газети, предмети туалетного вжитку, одяг тощо. Біля нього не видно ні одного крісла, як і не видно такого ніде в кімнаті. Чотири неонові, дуже яскраві світла освічують кімнату, тягнучись рядом, по середині стелі, з одного боку до другого. Стіни в кімнаті помальовані білою фарбою. Вона стара, і лущиться місцями. Долівка в кімнаті дощана, зчовгана, і заплямлена оливою в кількох місцях, так само, як стіл.
На підвіконнях понакладано всіляких вазонків, порожніх пляшок, статуеток різного типу, і т. п. На однім із них стоять слоїки з людськими зародками. Їх семеро – три з рідиною синього кольору, а чотири рожевого, відповідно, для зародків чоловічого та жіночого роду. Рами вікон з заліза, яке сильно поржавіло, і має колір засохлої крови. Шибки вікон покриті грубим шаром пилу. За ними простягається монотонний міський краєвид з одноповерховими будинками з пласкими дахами й задимленим небом над ними.
Немає коментарів:
Дописати коментар