Назар Гончар

---

ЧОЛОВІК-ХРИСТЕЛЮБЕЦЬ

моя долоня – мандрівниця
по моїй сплячій красуні-жінці
душевно так порозкошує

моє перо подорожує
по білій-білій гладкій сторінці
шукає шифру таємниці

мої вуста – води  ’д’ криниці
цілющої-і – і  в поведінці
мої слова почуй невсує

моїм благословенним х[уєм]
що був сховався до піхви жінці
мов жрець складу я жертву жриці

мов жеребець тій жеребиці
кидаю жереб – і наздогінці
лунає долі алилуя

не весь умру – весь не умру я:
гончаренятко та й навколінці
складе череп’я черепиці
---
СИЛА-БО ТО – НІКА

жінку
з кобіт
чоловік
мужчинка
пальчиком
рима дверима
дверима рима
пальчиком
паличкою
---

І їй

right

ritewright

write right

or try-try

my mind

їй-право
право
насправді

дійсна спромога

їй-богу – бог

є
єдино-спра-ведливо-спро-можливе

їй-бо-живо-прав-диво

нікого так я не люблю
як мого бога в животі

і

найальтруїстичніші пожертви
души прекрасные порывы
мають особисті мотиви
найегоцентричніші спонуки

особі до вподоби

to be

собі до вподоби

(що кому до того –

от – the question)

і “люблю тебе”
любить означати
“люби мене”
і “люби мене”
полюбляє мати значення
homo homini
suum cuique
в т.ч. і
су-ум –

never mind

your

“I”

?

---

---

Символізми,

і містифікації,

і фантазії,

та інше і т.д. –

це чуже мені:

за правду я,

хоч гірка, хоч кисла, хоч солона…

хоч яка, а все одно як шило,

що його не заховаєш у мішку.

Вчора я в гноївку впав –

ледве виліз,

а відмитися не можу:

не допомагають аромати,

ті, що ллю на себе,

й ті, що п’ю.

І хронічний нежить

теж не помагає…

мого смороду

вам, може, і не чути,

але я не криюсь,

я не криюсь, ні.

---