Nazar Honczar \ Назар Гончар. Візуальні роботи.

Гюнтер Грасс в перекладі Назара Гончара

Страва пророків

Як обсіла наше місто сарана,
не стало вдома молока, газета задихнулась,
відкрили тюрми, дали свободу пророкам.
Ну розбрелись вони вулицями, 3800 пророків.
Мали право говорити безкарно, живитися вдосталь
тим стрибучим, сірим покривом, який ми
називали напастю.
Хто б то чекав чогось іншого.

Скоро знов з’явилося молоко, газета відітхнула,
пророки заповнили тюрми.

---

В яйці

Живемо в яйці.

Зсередини шкаралупу обрисували

непристойними кривулями

та іменами наших ворогів.

Нас висиджують.

Хто б нас не висиджував,

він висиджує заразом наш олівець.

Вилупившись одного дня,

ми тут же створимо собі

портрет того, хто висиджує.

Ми припускаємо, що нас висиджують.

Ми уявляємо собі доброзичливу птицю

й пишемо шкільні твори

про колір і расу

квочки, яка нас висиджує.

Коли ми вилупимося?

Наші пророки в яйці

сперечаються за помірну оплату

про тривалість висиджування.

Вони припускають день Х.

З нудьги та щирої потреби

ми винайшли інкубатор.

Ми дуже турбуємся про наших нащадків в яйці.

Ми радо запропонували б тій, яка нас пильнує,

наш патент.

Та в нас є дах над головою.

Ґенільні курчата,

ембріони зі знанням мов

розмовляють цілими днями

й навіть обговорюють свої сни.

А що коли нас не висиджують?

Якщо ця шкаралупа ніколи не трісне?

Якщо наш обрій – це тільки обрій

наших кривуль і залишиться ним назавжди?

Сподіваємося, що нас висиджують.

І навіть якщо в нас тільки й розмов що про яйця,

залишається острах, що хтось,

потойбіч шкаралупи, зголодніє,

жбурне нас на пательню і посипе сіллю. –

Що робити тоді, о браття в яйці?

Назар Гончар

---

ЧОЛОВІК-ХРИСТЕЛЮБЕЦЬ

моя долоня – мандрівниця
по моїй сплячій красуні-жінці
душевно так порозкошує

моє перо подорожує
по білій-білій гладкій сторінці
шукає шифру таємниці

мої вуста – води  ’д’ криниці
цілющої-і – і  в поведінці
мої слова почуй невсує

моїм благословенним х[уєм]
що був сховався до піхви жінці
мов жрець складу я жертву жриці

мов жеребець тій жеребиці
кидаю жереб – і наздогінці
лунає долі алилуя

не весь умру – весь не умру я:
гончаренятко та й навколінці
складе череп’я черепиці
---
СИЛА-БО ТО – НІКА

жінку
з кобіт
чоловік
мужчинка
пальчиком
рима дверима
дверима рима
пальчиком
паличкою
---

І їй

right

ritewright

write right

or try-try

my mind

їй-право
право
насправді

дійсна спромога

їй-богу – бог

є
єдино-спра-ведливо-спро-можливе

їй-бо-живо-прав-диво

нікого так я не люблю
як мого бога в животі

і

найальтруїстичніші пожертви
души прекрасные порывы
мають особисті мотиви
найегоцентричніші спонуки

особі до вподоби

to be

собі до вподоби

(що кому до того –

от – the question)

і “люблю тебе”
любить означати
“люби мене”
і “люби мене”
полюбляє мати значення
homo homini
suum cuique
в т.ч. і
су-ум –

never mind

your

“I”

?

---

---

Символізми,

і містифікації,

і фантазії,

та інше і т.д. –

це чуже мені:

за правду я,

хоч гірка, хоч кисла, хоч солона…

хоч яка, а все одно як шило,

що його не заховаєш у мішку.

Вчора я в гноївку впав –

ледве виліз,

а відмитися не можу:

не допомагають аромати,

ті, що ллю на себе,

й ті, що п’ю.

І хронічний нежить

теж не помагає…

мого смороду

вам, може, і не чути,

але я не криюсь,

я не криюсь, ні.

---