середу, 2 квітня 2014 р.

Walt Whitman


***
Малого здив

ТИХИЙ й здивований, навіть малим,
Я пригадую як кожну неділю проповідник вкладав бога в свої викази
Виступаючи проти якогось буття і наплинку

***
Ясна полуніч

ЦЕ твоя година, душа, твій вільний льот у невимовне
Геть від книжок, геть від мистецтва, день стерся, урок зроблений,
На перед випирають тихі, вицуплені, роздуми на теми
любі.
Ніч, сон, смерть й зірки

***
Ферми картина

ЧЕРЕЗ широкі розчинені двері мирної клуні
Сонцем осяяний випуст, рогаті та коні пасуться
І мла і риска, далекий обрій гасне.

Немає коментарів:

Дописати коментар