Gary Barwin is a Canadian writer, composer and multimedia artist, the author of 15 books. His work has been presented and published internationally. His website garybarwin.com
четвер, 8 серпня 2013 р.
середу, 7 серпня 2013 р.
Юрій Тарнавський. Крик (мініроман) 5
5. крик
Роарк та Альба сидять у кубі крику в позиціях, подібних то лотосової, дивлячись одне одному в очі, і кричать. Позиція ця заавансована, і застосовується тільки вправними крикунами. Крик не має нічого спільного з т. зв. психотерапією “первісного крику,” як теж із способом трощення скла за допомогою голосу, з метою похвалитися перед глядачами, який так подобався Федерікові Ґарсії Льорці та Ґюнтерові Ґрассові. Радше, підстави його заложені в писанні – одна-єдина стаття, німецькою мовою, на ледве двадцять сторінок, під назвою “Zur Theorie und Praxis des Geschreis,” себто “До теорії та практики крику” – пера маловідомого австрійського містика та винахідника рутенського походження, кінців дев’ятнадцятого сторіччя, К. Рика. Вона доводить, що крик, коли практикують його так, як треба, може мати далекосяжні наслідки на оточення, як теж і саму особу, крикуна, що мають метафізичне значення.
Злившись в одне, крик Роарка та Альби пронизливий до крайности, і нагадує рев сирени, та в той самий час є в нім щось заспокоюючого, як у ноті остінато в музичній композиції, наприклад в одному з Бахових творів для клявіятури, у виконанні на органах. З першої характеристики треба було б очікувати, що сусіди Роарка та Альби в помешканнях над, під, і обабіч їхнього, реагували б на крик стуканням об підлогу, стелю, та стіни, в обуренні. Це не є так, одначе, тому, що всі їхні сусіди вже давно повиносилися з помешкань, неспроможні стати на перешкоді цій парі в практикуванні свого законом забезпеченого самовисловлення. З тих самих причин власники будинку – партнерство, що складається з кількох осіб японського походження – були неспроможні цю пару виселити.
Як крик продовжується, звук починає нестися з уст постаті, що на літографії Мунха – спершу ледь чутний і несміливий, і такий, що вривається час від часу, та згодом дедалі голосніший і голосніший, все більше й більше певний себе, аж нарешті він зливається в одне з криком Роарка та Альби, так само сильний і певний себе, як їхній, неначе третій голос у перфектно підібранім тріо співаків, цей спільний крик тепер відображуючи безмежне почуття розпуки, що лежить у його суті, так, як звук перфектно підібраного тріо співаків передає красу, що лежить у суті музики, яку воно виконує, продовжуючись після цього незмінно сильний, рівний, здавалося без можливости колись скінчитися. Стрілки на цифербляті годинника, що в кутку, тремтять, вагаються, чи їм рухатися, чи ні, зупиняються, а тоді посуваються назад короткими, уривчастими, непевними себе, рухами, аж нарешті починають обертатися з неймовірною швидкістю в той бік. Червоно-блакитне світло, неначе пара, з’являється посеред кімнати, густішаючи з часом, конденсуючись у центрі, аж творить воно сліпучу рожеву кулю, що осідає на туалетну мушлю, ховаючи її повністю під собою. Зародки у слоїках рухаються ледь помітно, та згодом все більше й більше сміливо, обертаючись туди й сюди, наскільки це можливе в тісних посудинах, будучи подібними до змагунів світового рівня у жанрі спорту синхронізованого підводного плавання, що нещодавно був допущений до олімпійських ігор.
Роарк та Альба сидять у кубі крику в позиціях, подібних то лотосової, дивлячись одне одному в очі, і кричать. Позиція ця заавансована, і застосовується тільки вправними крикунами. Крик не має нічого спільного з т. зв. психотерапією “первісного крику,” як теж із способом трощення скла за допомогою голосу, з метою похвалитися перед глядачами, який так подобався Федерікові Ґарсії Льорці та Ґюнтерові Ґрассові. Радше, підстави його заложені в писанні – одна-єдина стаття, німецькою мовою, на ледве двадцять сторінок, під назвою “Zur Theorie und Praxis des Geschreis,” себто “До теорії та практики крику” – пера маловідомого австрійського містика та винахідника рутенського походження, кінців дев’ятнадцятого сторіччя, К. Рика. Вона доводить, що крик, коли практикують його так, як треба, може мати далекосяжні наслідки на оточення, як теж і саму особу, крикуна, що мають метафізичне значення.
Злившись в одне, крик Роарка та Альби пронизливий до крайности, і нагадує рев сирени, та в той самий час є в нім щось заспокоюючого, як у ноті остінато в музичній композиції, наприклад в одному з Бахових творів для клявіятури, у виконанні на органах. З першої характеристики треба було б очікувати, що сусіди Роарка та Альби в помешканнях над, під, і обабіч їхнього, реагували б на крик стуканням об підлогу, стелю, та стіни, в обуренні. Це не є так, одначе, тому, що всі їхні сусіди вже давно повиносилися з помешкань, неспроможні стати на перешкоді цій парі в практикуванні свого законом забезпеченого самовисловлення. З тих самих причин власники будинку – партнерство, що складається з кількох осіб японського походження – були неспроможні цю пару виселити.
Як крик продовжується, звук починає нестися з уст постаті, що на літографії Мунха – спершу ледь чутний і несміливий, і такий, що вривається час від часу, та згодом дедалі голосніший і голосніший, все більше й більше певний себе, аж нарешті він зливається в одне з криком Роарка та Альби, так само сильний і певний себе, як їхній, неначе третій голос у перфектно підібранім тріо співаків, цей спільний крик тепер відображуючи безмежне почуття розпуки, що лежить у його суті, так, як звук перфектно підібраного тріо співаків передає красу, що лежить у суті музики, яку воно виконує, продовжуючись після цього незмінно сильний, рівний, здавалося без можливости колись скінчитися. Стрілки на цифербляті годинника, що в кутку, тремтять, вагаються, чи їм рухатися, чи ні, зупиняються, а тоді посуваються назад короткими, уривчастими, непевними себе, рухами, аж нарешті починають обертатися з неймовірною швидкістю в той бік. Червоно-блакитне світло, неначе пара, з’являється посеред кімнати, густішаючи з часом, конденсуючись у центрі, аж творить воно сліпучу рожеву кулю, що осідає на туалетну мушлю, ховаючи її повністю під собою. Зародки у слоїках рухаються ледь помітно, та згодом все більше й більше сміливо, обертаючись туди й сюди, наскільки це можливе в тісних посудинах, будучи подібними до змагунів світового рівня у жанрі спорту синхронізованого підводного плавання, що нещодавно був допущений до олімпійських ігор.
Юрій Тарнавський. Крик (мініроман) 4
4. помешкання
Опис Роаркового та Альбиного помешкання після того, як вони одружилися.
Це одна велетенська кімната в будинку колишньої фабрики, з суцільними вікнами в одній зі стін. По середині її знаходиться туалетна мушля, без сидіння. Стара чорна ковдра лежить побіч неї, безладно кинена на підлогу. Нею можна накритися, послуговуючись мушлею, якщо цього хочеться. Великий злив, поділений надвоє, причеплений до стіни протилежної до тої, що з вікнами, теж по самій її середині. Його вживають і для купелі і для миття посуду. По його лівім боці знаходиться холодильник, а по правім газова кухня. Обоє старі та білі. По правім боці кухні стоять дві сірі металеві шафи індустріяльного типу, в яких зберігаються посуд, харчі, та одяг. В куті кімнати праворуч шаф, під кутом сорок п’ять ступенів, стоїть чималий червоний намет, що служить за спальню. Він повністю набитий подушками, ковдрами, спальними мішками, і постіллю різного роду. Серед всього цього видніє старомодний чорний телефон ротативного типу. Над наметом протягнено дріт від одної стіни до другої, на якім понавішувано одяг, на вішаках і без них. В протилежнім куті кімнати, теж під кутом сорок п’ять ступенів, себто немов відбиття у дзеркалі вищезгаданого намету, стоїть куб розміром приблизно два метри по кожнім зі своїх боків, збудованім з дванадцяти старих, поржавілих рур. Називається він “куб крику,” і Роарк та Альба проводять сеанси крику в нім. На стіні побіч куба, приліплена клаптями тасьми, висить репродукція, на повний розмір, відомої літографії Едварда Мунха “Крик.” У самім кутку, за кубом, на підлозі стоїть прегарний старий годинник з маятником, стоячого типу, що дістався Роаркові у спадку. Був він збудований у Швайцарії Роарковим дідом-годинникарем, коли той поступав у майстри із челядника. Дерев’яний верстат, яких три мери довжиною, сильно пооббиваний та заплямлений оливою, стоїть посеред кімнати. Він служить за стіл. На нім понакладано стосами тарілки, куховарське начиння, книжки, газети, предмети туалетного вжитку, одяг тощо. Біля нього не видно ні одного крісла, як і не видно такого ніде в кімнаті. Чотири неонові, дуже яскраві світла освічують кімнату, тягнучись рядом, по середині стелі, з одного боку до другого. Стіни в кімнаті помальовані білою фарбою. Вона стара, і лущиться місцями. Долівка в кімнаті дощана, зчовгана, і заплямлена оливою в кількох місцях, так само, як стіл.
На підвіконнях понакладано всіляких вазонків, порожніх пляшок, статуеток різного типу, і т. п. На однім із них стоять слоїки з людськими зародками. Їх семеро – три з рідиною синього кольору, а чотири рожевого, відповідно, для зародків чоловічого та жіночого роду. Рами вікон з заліза, яке сильно поржавіло, і має колір засохлої крови. Шибки вікон покриті грубим шаром пилу. За ними простягається монотонний міський краєвид з одноповерховими будинками з пласкими дахами й задимленим небом над ними.
Опис Роаркового та Альбиного помешкання після того, як вони одружилися.
Це одна велетенська кімната в будинку колишньої фабрики, з суцільними вікнами в одній зі стін. По середині її знаходиться туалетна мушля, без сидіння. Стара чорна ковдра лежить побіч неї, безладно кинена на підлогу. Нею можна накритися, послуговуючись мушлею, якщо цього хочеться. Великий злив, поділений надвоє, причеплений до стіни протилежної до тої, що з вікнами, теж по самій її середині. Його вживають і для купелі і для миття посуду. По його лівім боці знаходиться холодильник, а по правім газова кухня. Обоє старі та білі. По правім боці кухні стоять дві сірі металеві шафи індустріяльного типу, в яких зберігаються посуд, харчі, та одяг. В куті кімнати праворуч шаф, під кутом сорок п’ять ступенів, стоїть чималий червоний намет, що служить за спальню. Він повністю набитий подушками, ковдрами, спальними мішками, і постіллю різного роду. Серед всього цього видніє старомодний чорний телефон ротативного типу. Над наметом протягнено дріт від одної стіни до другої, на якім понавішувано одяг, на вішаках і без них. В протилежнім куті кімнати, теж під кутом сорок п’ять ступенів, себто немов відбиття у дзеркалі вищезгаданого намету, стоїть куб розміром приблизно два метри по кожнім зі своїх боків, збудованім з дванадцяти старих, поржавілих рур. Називається він “куб крику,” і Роарк та Альба проводять сеанси крику в нім. На стіні побіч куба, приліплена клаптями тасьми, висить репродукція, на повний розмір, відомої літографії Едварда Мунха “Крик.” У самім кутку, за кубом, на підлозі стоїть прегарний старий годинник з маятником, стоячого типу, що дістався Роаркові у спадку. Був він збудований у Швайцарії Роарковим дідом-годинникарем, коли той поступав у майстри із челядника. Дерев’яний верстат, яких три мери довжиною, сильно пооббиваний та заплямлений оливою, стоїть посеред кімнати. Він служить за стіл. На нім понакладано стосами тарілки, куховарське начиння, книжки, газети, предмети туалетного вжитку, одяг тощо. Біля нього не видно ні одного крісла, як і не видно такого ніде в кімнаті. Чотири неонові, дуже яскраві світла освічують кімнату, тягнучись рядом, по середині стелі, з одного боку до другого. Стіни в кімнаті помальовані білою фарбою. Вона стара, і лущиться місцями. Долівка в кімнаті дощана, зчовгана, і заплямлена оливою в кількох місцях, так само, як стіл.
На підвіконнях понакладано всіляких вазонків, порожніх пляшок, статуеток різного типу, і т. п. На однім із них стоять слоїки з людськими зародками. Їх семеро – три з рідиною синього кольору, а чотири рожевого, відповідно, для зародків чоловічого та жіночого роду. Рами вікон з заліза, яке сильно поржавіло, і має колір засохлої крови. Шибки вікон покриті грубим шаром пилу. За ними простягається монотонний міський краєвид з одноповерховими будинками з пласкими дахами й задимленим небом над ними.
Immolated Children & Midgets from FALLOUT
Це взагалі-то СЕКС-уа, а не якийсь дитячий садок, де всюди намазано.
вівторок, 6 серпня 2013 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)