понеділок, 18 січня 2016 р.

Heathcote Williams




КНИЖКИ

Найперший європейський флешмоб
зібрався в Римі 24 червня 2003-го року.
Три сотні людей увійшли в Мезагері Музикалі,
величезний книжковий та музичний магазин,
аби запитати або про неіснуючі
або про вельми рідкісні видання
маловідомих авторів.

Один флешмобер запитав примірник Нового Заповіту,
що був перекладений з коптської на латину Девідом Вілкінсом
та опублікований у 1716 році друкарнею університету Оксфорда.

Наклад в 500 примірників був розпроданий у 1907-му році.
Це найповільніший розпродаж книжкового видання в історії людства.

"Чи є вона у вас?" - запитав книголюб із збудженим усміхом,
радий чинити бешкет і сюр.
Продавець уважно переглянув каталог Мезагері й сказав
(італійською) "Перепрошую, її нема. Вже нема.
Але, таке може бути, ви пропустили примірник....? Я переперевірю.
Ні, її нема. Але приходьте ще.
Ми постійно оновлюємо схрони. Вона може з'явитися, можливо дуже скоро."

Вона всміхнулася, старою усмішкою, якою можна гріти руки.

Може то запах книжок,
ця хрустка цвіль, що змішує минуле й сьогодення
разом із димним клеєм палітурки,
через який навіть неймовірніші мрії
видаються цілком можливими. Банальність...

Лише один з багатьох мрійників,
кожен з власним нескінченним терміном придатності,
чиє гортання сторінок нагадує пурх крил метелика,
аж поки не постане щось, роздмухане думками
від чого дух читацький скине ношу
в мандрах через час і простір.

"Чи то все, пане? Дякую вам...Наступний?"

(з журналу Five Dials`15)

***
Подорожі у часі

Одне, що ми знаємо напевно
про майбутнє -
це те, що подорожей у часі не існує.

інакше б з'являлися люди
які б казали
"я з майбутнього!"

Але таких немає.
Ніхто не каже "Я народився
у 2310-му.

Мене звуть Зарзан
і в мене є друга домівка
на Чумацькому шляху.

Я говорю з вами звідти.
А ще я можу говорити
на альфацентаврській.

Вітаю вас,
незнайомців! Від нашого світу - вашому!
Скажіть мені - хто ви є?"

Нема таких людей
з іншого часу.
Але є один фрагмент,

Де хтось говорить
у мобільний телефон.
У фільмі Чапліна.

Фільм зветься "Цирк".
Чорно-білий. Зебра
стоїть на вході

до театру.
Повз проходить жінка,
тримає щось,

говорить туди,
навіть повертається до камери
- ніби знає що то є.

Велика жінка,
її пальці огортають
цей тонкий чорний предмет.

Вона йде по вулиці.
Говорить, мало не стикається
із перехожими.

Йде невідомо куди
так само як і користувачі мобільного зв'язку.
Але таких штук не було

в часи Чапліна.
Не у 1928-му.
"Це мандрівниця у часі!"

Волають у всесвітній мережі.
Переказують це один одному - 
ладні в це вірити

переконувати інших
чи
просто вбивати час

(замість того щоб мандрувати ним)
чи ті, кому більше нема чого робити.
але, здається

там дійсно є хтось, хто
тримає "щось".
І це важко пояснити.

Може було вітряно
і то так тримали капелюха.
Може то через вушний біль

- тримають припарку
чи кригу.
Може то фотошоп

Чи домальовано на компутері.
Як там не було
- фрагмент німий,

Дзвінка не чутно.
Вона просто жваво походжає,
говорить у повітря.

Там немає титру
"Гов, гляньте всі -
який крутий телефон!

Телефон без дротів.
Мабуть з майбутнього!"
Вона проходить повз,

Здається, вона дійсно тримає мобільний телефон
У німому фільмі.
І ніхто не зважає

на цю дивину у просторово-
-часовому континіумі.
І це інтригує.

Хотілося б, що б це було правдою,
якщо часовий бар'єр справді 
можна зламати, тоді

можна піти назад у часі
і вперед
і знати те, що знаєш.

Можна скористатися цими знаннями
в своєму минулому
і виправити помилки.

Можна побачити гіллястий шлях попереду
та піти іншою стежиною.
Але чи були б ви собою після цього?

Ви були б іншим собою - незнайомим.
Кожна мить важлива
у справі мандрів в часі.

Коли ви мандруєте,
як і всі,
ви в майбутньому.

Частки, що складають вас
Мюони, тау-лептони
та дивні тахіони

можуть бігати туди-сюди
по часу з квантовими гопами.
і ви в минулому

тепер було майбутнє. минуло.
І тепер минуле.

.

Якщо хтось раптом почує
про славних мандрівників у часі.
Перше, що треба спитати в них - то:
Чого ви обрали 

саме цю мить 
для прибуття?
Чи зможете ви впізнати їх 

за якимись особливими ознаками,

на кшталт розгубленого вигляду?

***

Немає коментарів:

Дописати коментар