Боб Коббінг. Деякі нотатки щодо Звукової Поезії.

1

Якось Леонардо да Вінчі попросив потеа дати йому щось, що він зможепобачити і торкнутись, а не тільки почути. Схоже, що звукова поезія досягає цієї мети.

Частоково це відтворення більш примітивної форми мови, тієї, котра була перед тим як експресивні звуки стереотипізуватися у слова, мови тих часів, коли голос був багатший на вібрації, більш сильний фізично.

Диктофон своєю здатністю підсилювати, нашаровувати, вповільняти вібрації - дав змогу знов відкрити можливості людського голосу. Таким чином знову стало можливим бачити і торкатись.

Поезія вийшла далеко за слово, за літеру - як звуком, так і образом...

Звукова поезія танцює, смакує, має форму. Моє використання "вокальних мікрочасток", як їх зве Анрі Шопен, елементів з яких ми нині конструюємо звукову поезію - зберігає та підкреслює природню якість людського голосу, місцями навіть більше ніж поезія Шопена.

Ми вдвох намагались використовувати нові форми комунікації. Я гадав, що це старий метод - знов ставлений на ноги - більш природній, більш прямий і більш щирий ніж, наприклад, сучасна мова політики та релігії.

...слово пішло як слово, але слово може бути використано як звук або форма. Поезія нині в інших місцях.  В інших елементах.

1969

2

МИ ПРАГНЕМО ДО ПТАШИНОЇ ПІСНІ

В наших пошуках нам допомагають веселі інструменти - мікрофон та диктофон. Наші голоси розширюють свій діапазон через можливості звукозапису. Але все залежить від поставленої мети. З іншого боку, це вчить новим прийомам у ритмі, тоні, силі та висоті звуку.

Ми в позі ставити поезію, котра музична й абстрактна; але чи можемо ми втекти від власних мізків? Коли в справу входить поезія чистого звуку - то такі да...

Матеріяли то є мікрочастки людського голосу - підсилені, оброблені в плані швидкості та висоти, нашаровані одна на одну  багатораз, мабуть вигнані через фільтер чи реверб чи чопер, оформленні редагом. Результ - те, чого звичайний голос не зможе досягнути.

1969

3

ВДОВОЛЕНИЙ / ПРИМІТИВНИЙ

Дві лінії розвитку конкретної звукової поезії. Обидва такі компліментарні.

Перша - у спробі зійтись із науковими розробками в царині звуку й луни, що змінює місце, але дає почуття комфорту - гуманізації машини, об'єднання людської теплоти із холодом електронного звуку.

Друга - є поверненням до примітиву - до інкантації та ритуалу. Поєду музики і поезії, злиття із рухом до танцю, виріст голосу на повну його силу в якості частини тіла, тіла як мови

1970

4

МУЗІКА ДЛЯ ТАНЦЮ

Комунікація - це в основному мускульна активність. Потенційно сильніша за повсякденне мовлення, більш ніж монотонно друкувані слова на сторінці...

Скажіть "СОМА САОМА"
Тьмяно якось.
Скажіть це із розумінням можливостей звуку!
Краще.
Хай воно вимовить себе через вас.
Хай воно проспіває себе через вас.

Голосні мають свою висоту, фраза має свій потенційний ритм.
Ви робите це собою. Рухом, голосом, легенями, кінцівками.

Поезія - то фізична штука. Тіло вільне Тіла єднаються у пісні й русі. Ритуал стається.

1972

5

ПОЕЗІЯ У ВИКОНАННІ

Ідея того, що голос може користуватись тілом - майже пуста - читання з уваго-повагою до розуму і синтакси до люду, що сидить залі рядами - це дає стежину нових гадок з приводу рухів тілом та голосо-тілесних звуків в просторі - рух у просторі - розмаїтно відчутний та з різних напрямів і для люду, що ще й може стати співучасником.
Звуки можуть отримати інший сенс при іншому розташі від звукоприймача. Із такою чи такою якістю, такою чи такою інтенсією вібрації, таким чи таким фіизним та емоційним (розумовим, власне) ефектом на осі, що сприймають їх.

1972